+38 (044) 39-00-453

З Днем Незалежності!

24 августа 2016

У день 25-ої річниці Незалежності України, замість звичних привітань, побажань наснаги, ми вирішили поділитись із вами своїми спогадами про це свято. Бо ж воно означає більше ніж “просто черговий вихідний”. Як би ми не сварили її, скептично не ставились — ми все одно вчимося її любити, як і вона нас.

Оксана Самусєва, комерційний директор
IMG_6081

24.08.1991р.
Наша квартира на Березняках сяяла: у нашого тата та нашої країни свято – перший день формальної свободи, волі, незалежності. Мине 23 роки, перш ніж ми кров’ю завоюємо цю свободу, перш ніж ми свідомо скажемо «так» незалежності, патріотизму та розвитку, своєї країни та власного.
Тим часом, наш тато, приспівуючи разом з радіокоробочкою, що висіла на кухні, ретельно готувався до свята: гладко вибрився, надушився одеколоном із заначки, обрав найсвятковішу білу сорочку з короткими рукавами, ідеально відпрасував штані, та .. приступився до нас з сестрою.
Джинсові поварені польські спідниці, яким заздрив увесь двір, вишиті сорочки, привезені тьотею Галею з Чернівців, гарненько прибране волосся, у дві косички, та мрія останніх 2 років: голубі лакові черевички-балетки, що лежали у потайній шафі та чекали ОСОБЛИВОГО випадку, який, як водиться, міг і не наступити.
В спекотний день 24 серпня ми, святкові та натхненні, направились до Хрещатку. Але, замість червоних стрічок та прапорців, у наших руках майоріли жовто-блакитні стяги та саморобні стрічки!
Я часто повертаюсь до споминів про цей день: щастя і радість, яку я, 9-річна дівчинка не могла пояснити і усвідомити, але яку відчувала усім своїм маленьким єством, є незабутніми, свіжими та хвилюючими і по сей день!

Оксана Лихожон, PR-менеджер

Оксана

Я народилась наприкінці 1989 року у Херсоні у російськомовній, але патріотично налаштованій родині, звісно, із совковими стереотипами про «Старшого брата» і т.д. Я росла, фактично, разом з країною. А з тим, що жодного дня не ходила до дитячого садку – мою ідентичність формували Територія-А, “Альф”, УТ-1, бібліотека та журнал «Пізнайко». Російськомовна школа тому на заваді не була, звідти я вирушила опановувати незвідані простори україно-англійської філології. Альма матер продукувала неймовірну кількість шароварщини та вишеньок-черешеньок з несегаляводами, але були задані вектори, де і що шукати. Тепер-то я знаю про “Dakh Daughters”, “Даху Браху”, “Онуку”, Чеха, Жадана та інших.
Для мене кожен День Незалежності – це сходинка до скидання колоніального минулого. До розуміння молодості і енергійності своєї країни, до того, що завдяки глобалізації нам вже є що показати світу, головне того не боятись, і припинити вірити в канон «непорушності ікон» — не ШФУ (Шевченко/Франко/Українка) єдиними, хоча вони круті (в школі того не вчать).
І, звісно, після 2014 то все заглибилось, адже на сумній ноті ми змогли відчути єдність та силу, молодість і потребу змін. Не згубити б цього, б’ючись головою у стіни. Але, нічого, голови розумні, а значить – сильні, стінами вже хитає.

Марина Смиковська, маркетолог

Марина

Не могу вспомнить, ничего значимого, касательно праздника Независимости. Но есть у меня одно впечатление, которым хочется поделиться.
Когда-то дедушка рассказал мне, что сине-желтый цвета нашего флага, это не только небо и поле. Золотой цвет в цветовой символике флага, несет в себе высшие духовные силы: Творца, отца-бога, всего сущего. Синий символизирует свободу, земные ценности, которыми наделил человека Бог. Эти цвета сопровождают нашу страну еще со времен Казачества. Именно причастность к этим силам, дает мне какой-то внутренний позитивный настрой и мощную энергетику. И теперь, я смотрю на наш флаг уже другим взглядом, испытывая совсем новые для меня эмоции.